Мультидисциплінарний проект в межах резиденції “Уманська 35/20”, 2025
Уривок із кураторського тексту:
«Квіт з отерплих віт» – рядок із поезії Івана Світличного, пам’яті якого присвячена резиденція «Уманська 35/20». Ці слова наштовхують на ідею шістдесятництва як саду української культури. Хоч цвітіння цьго саду було перерване, ми маємо змогу споглядати його красу та живитися його плодами. Осмислення спадщини шістдесятництва — це вглядання у втрачене й думання про набуте. Процес водночас життєдайний і терпкий.
Виставка працює з різними часовими площинами, оповідаючи про зв’язки шістдесятників одне з одним та з нами. Що ми бачимо, коли шукаємо їхні сліди в районі, важливому для топографії цього покоління? І що віднайдене може розповісти про нас — нащадків та спадкоємців?
Інсталяція з керамічних скульптур “Пелюстки розквітлого марення” є рефлексією на тему садів та шістдесятництва. Це асоціативна серія, де спогади переплітаються з вигадками, де є серця для куль і для рим, і хрести розцвітають у садах.
“У світлі саду” — самвидавна збірка, яка об’єднує поезії Івана Світличного та Михайла Осадчого. У ній переплітаються культурні контексти Києва та Сумщини, моєї малої батьківщини. Для створення візуальної частини збірки були використані рослини та артефакти — конверти й листи, фрагменти бляшанок, — знайдені в Києві та Сумській області, щоб відобразити зв’язки між людьми і просторами.
Документація поїздки в село Курмани. Протягом резиденції мені важливо було звернутися до локальних виявів шістдесятництва регіону, де я народилась і виросла. Так з’явилась заціавленість творчісю Михайла Осадчого, талановитого поета, письменника та літературознавця родом із Сумщини, з села Курмани. Тож я вирішила поїхати в село щоб дізнатися більше про історичний та культурний контекст, у якому працював Михайло, а також більше дізнатися про нього від людей які особисто знали письменника та його родину.
Шістдесятники були людьми, які плекали сади української культури та ідентичності, тож під час відкриття виставки ми разом із командою та місцевими жителями встановлювали клумби та висаджували рослини. Ця партисипативна практика була націлена на те, щоб створити простір турботи та пам’яті про родину Світличних.
Фотодокументація виставки: Олена Вахніна
Відео: Саша Фальчевський
Куратори: Анастасія Лелюк, Світлана Довгань, Костянтин Кучабський
Учасники: Анастасія Баклажко, Олександр Цюпер, Руслана Ключко