Лендарт, 2024 – в процесі
Коли ми з бабусею працюємо в саду, вона часто розповідає історії зі свого життя. А я слухаю.
«Смачна і здорова їжа»
Голод після Другої світової. Бабусин батько загинув у німецькому полоні, мати лишилась одна з трьома дітьми. Їсти не було чого. Якось прабаба пішла у зерносховище і вкрала зерно, набравши його в чоботи. Виявилось, що зерно було оброблене від шкідників, і бабуся ледь не вмерла від отруєння.
«Справедливий розподіл»
Прабабі видавали хліб по талонах, менше ніж пів буханки на день. Для дітей талонів не передбачалось, тому цей хліб ділили на чотирьох людей. Моїй бабусі надавалась почесна місія розрізати його. А оскільки рівно не виходило, то вона ховала хліб під подушку, і всі мали собі випадково обрати свою скибку.
«Дитинство босоноге»
Дитинство у бабусі правда було босоноге. Вона з раннього віку пасла кіз, і розповідала, що стерня на полі сильно різала ноги. Вся шкіра була в ципках, і єдиними способом посприяти їх загоєнню було пісяти на ноги.
«Освіта для всіх»
У бабусі в класі було всього два Букваря – один для вчительки, і один для дітей. Діти передавали цей Буквар один одному по черзі. І от коли дійшла черга бабусі, то вона після читання залишила Буквар на підвіконні. Їх коза Квітка вирішила, що теж хоче долучитись до освітнього процесу, і з’їла той буквар. Бабуся каже, що це була справжня трагедія, вона ревіла тоді як білуга.
«Художня самодіяльність»
Бабуся жила по сусідству зі своєю шкільною вчителькою. Вчителям тоді видавали мило – справді дефіцитний продукт. Тож бабуся зі своєю сестрою залізли до цієї вчительки в хату, і від кожного бруска мила відрізали по шматочку. За це вони отримали доброго прочухана. Тепер бабуся думає, що якби вони вкрали один цілий шматок, то цього могли б і не помітити.
«Економіка повинна бути економною»
Бабуся вчилась на економіста. Якось у неї зовсім не було грошей, і вона зайцем проскочила у потяг до матері в село. Каже, що навіть булочку за 5 копійок не могла собі купити, тому їхала страшенно голодна.