Книга-об’єкт, офорт, фроттаж
Моя бабуся працювала головною економісткою на Дружбівському цукрово-рафінадному заводі. Сам завод пройшов істоію чималих трансформацій: від вогневої цукроварні Ніколи Терещенка до нацистського концтабора і до одного із провідних підприємств району. Після розпаду радянського союзу він, як і всі цукрозаводи Сумщини, стає нерентабельним, і перетворюється на руїни та металобрухт. Це історія органічного зникнення, яке відбувається паралельно з навмисним винищуванням нашої землі та нашої історії російськими окупантами.
Бабуся позичила мені декілька папок для документів, якими вона користувалась ще під час роботи на заводі. Правда, в неї були свої документи, а в мене – свої.
